портфоліо

САМООСВІТНЯ  ДІЯЛЬНІСТЬ

"Формальна освіта допоможе вам вижити,

а самоосвіта приведе вас до успіху" Джимі Рон

Самоосвіта

Тема самоосвіти  «Самоорганізація особистості на уроках хімії»

Мета роботи над темою самоосвіти:

  систематичне підвищення  свого професійного рівня.

Основні завдання самоосвіти:

- удосконалення теоретичних знань, професійної компетентності;

- оволодівання новими формами, методами, прийомами навчання і виховання учнів;

-  вивчення та впровадження в практику передового педагогічного досвіду, новітніх досягнень педагогічної, психологічної наук, нових педагогічних технологій;

- розвиток у навчальному закладі інноваційних процесів.

Форми самоосвітньої діяльності

Результат самоосвіти

Ознаки успішної самоосвітньої діяльністі:

• реалізується як процес пізнання, що передбачає не просте закріплення професійних знань і засвоєння уже відомої наукової інформації, а має на меті одержання нових наукових методичних знань, практичних навичок тощо;
• повинна бути безупинною, поповнення нових знань може здійснюватися на основі попередньої підготовки педагогів;
• повинна сприяти оволодінню педагогом застосування професійних знань у його практичній діяльності.

Умови продуктивної самоосвіти:

• у процесі самоосвіти реалізується потреба особистості у власному розвитку;
• педагог уміє визначити свої сильні і слабкі сторони, володіє способами самопізнання та самоаналізу, є відкритим до змін;
• володіє розвинутою здатністю до рефлексії, тобто діяльності особистості, що спрямована на усвідомлення власних дій, почуттів, аналіз цієї діяльності та формулювання висновків;
• програма професійного саморозвитку, самоосвіти містить у собі можливості дослідницької, пошукової, творчої діяльності;
• педагог є готовим до творчості;
• існує зв’язок особистісного та професійного розвитку й саморозвитку.

План професійного зростання

1. Систематичне підвищення кваліфікації є безпосереднім службовим обов’язком кожного педагогічного працівника.

2. Професійне вдосконалення -  неперервний характер і здійснюється впродовж усієї трудової діяльності з метою послідовного розширення і оновлення компетенцій, підвищення рівня  професійної майстерності відповідно до вимог модернізації системи освіти в Україні.

3. Набуття та вдосконалення професійних компетенцій шляхом організованого навчання (курси очні, заочні, дистанційні та їх модифікації; освітянські заходи у системі методичної роботи) та самоосвітньої діяльності;

4. Створення умов для роботи в мережі  Інтернет;

5. Навчання на  дистанційних курсах з метою підвищення кваліфікації;

6. Створення портфоліо;

7. Створення та супровід освітніх ВЕБ-проектів, сайтів;

8.Проведення Інтернет-уроків.

План самоосвітньої діяльності

   Основні завдання в роботі:

1.     Забезпечити належну підготовку учнів з хімії.

2.     Розробити чітку систему розвитку стійкого інтересу і потреби при вивченні хімії в період навчання в школі на основі глибокого усвідомлення цінності й необхідності.

3.     Створити умови для якісної підготовки учнів, виховувати цілеспрямованість, відповідальність, свідоме ставлення до розумової праці, розвивати пошуковий, дослідницький спосіб мислення, стимулювати потребу в самоосвіті, самовихованні.

4.     Організувати співпрацю з школами міста..

5.     Проводити роботу з обдарованою молоддю: участь в олімпіадах, конкурсах, науково-дослідницьких роботах.

6.     Створення позитивного іміджу освіти.

7.     Формувати не лише знання, а й рівень мислення учнів.

8.     Розвивати ініціативи та творчий пошук в учнів.

9.     Використовувати інноваційні технології та перспективний педагогічний досвід.

Принципи в роботі:

-         повага до учня, його суджень і рішень, свободи гідності;

-         прийняття учня таким, яким він є, і разом з тим орієнтувати його на найвищі досягнення, на перспективи, які перед ним відкриваються;

-         толерантність;

-         виховувати потребу людини в людині (В. О. Сухомлинський);

-         дисциплінованість;

-         порядок і порядність;

-         щирість і справедливість.

Підходи при підготовці до уроків:

-          проектувальний (проектування навчальний цілей, практичних завдань, прогнозування результатів діяльності),

-           конструктивний (розробка планів занять, обробка результатів, підготовка звітів),

-          організаційний (організація виконання робіт, їх контроль, виховна робота з учнями та батьками),

-           гностичні вміння (формулювання пізнавальних задач, проблем, науковий пошук, практична оцінка навчального процесу),

-          комунікативні вміння (встановлення контактів учнями, батьками, колегами),

інформаційні (опрацювання начальної, наукової інформації). Сучасна освіта України має велику варіативність щодо форм і змісту навчання. Різні верстви населення очікують від освіти надання дітям достатньо різних компетенцій. Перетворювальні процеси в Україні обумовили нові тенденції розвитку освіти. Ключовими поняттями сучасної світової історичної доби є "глобалізація", "єдність", "синергетика".

     Багато наукових відкриттів зараз здійснюються на стику різних наук, у сферах нових інтегральних міждисциплінарних досліджень, до яких відноситься й синергетика, понятійний апарат та методи аналізу якої зараз широко використовуються багатьма науковими дисциплінами – як точними, так і гуманітарними. Концепція синергізму у навчанні і вихованні набуває бурхливого розвитку останніми роками. Визначається, що в сучасній освіті не слід долати хаос знань, навчального процесу, особистості, а треба навчитись робити його творчим, використовуючи ідеї синергетики, яка вивчає процеси самоорганізації, сталості, різноманітних структур живої та неживої матерії. Тому навчальному процесові слід надавати самоорганізуючого, творчого характеру. У сучасній освіті починає все більш домінувати тенденція відходу від "книжної школи навчання", а об’єктом освіти визначається не сукупність певних знань, а сукупність предметів, ситуацій, подій, явищ, які куди багатші за їхні образи у поняттях і теоріях.

Вимогою сучасного суспільства є розвиток творчої особистості, яка вміє робити вибір і приймати рішення у нестандартних ситуаціях, змінювати, при необхідності, професію і використовувати сучасні можливості для власного творчого розвитку протягом життя. Академічні знання стають усе менш важливими показниками якості освіти, їм на зміну приходять такі показники, як стійкість  мотивації пізнання, здатність до самоосвіти, усвідомлення необхідності навчання упродовж всього життя. З огляду на це ефективність навчального процесу визначається характером діяльності учнів. Компетентність є індикатором того, як учні можуть підвищити свою успішність і працездатність на уроці. Однією з ключових є компетентність саморозвитку й самоосвіти, оскільки формується в процесі навчання й виховання школярів.

Проблема формування в учнів здатності самостійно вчитися – одна з основних у контексті соціалізації освіти, оскільки стосується адаптації учнів до життя в умовах швидкоплинних змін інформаційного суспільства. Одна з ідей, яка має бути донесена до учнів, полягає в тому, що сучасні знання можуть застаріти вже завтра і що залишатися на рівні з навколишнім світом можна лише завдяки самоосвіті.

Самоосвітня навчально-пізнавальна діяльність учнів неможлива без сформованих процесів мислення, а отже, неможливе і засвоєння знань. Знання самі по собі залишаються пасивними, якщо їх не застосовувати на практиці. Ще Аристотель говорив: «Розум полягає не тільки в знанні, а й у вмінні застосовувати знання на ділі». Процеси мислення – це вміння учня використовувати різні прийоми розумових дій: аналізувати, порівнювати, формувати свій варіант вирішення проблеми. Розвиток процесів мислення досягається на основі самоосвітньої діяльності дитини під час уроку та практичного застосування знань. Викликати пізнавальну активність в учнів можна за умов добре продуманої й обґрунтованої системи навчання. Важливу роль у цій системі відіграють самостійні роботи учнів. У завданнях для самостійної роботи важливо чітко визначити ступінь їх складності, а також самостійності практичних дій і мислення учнів. У зв'язку із цим важливе значення має саме формування запитань завдань, що може по-різному вплинути на вияв активності учнів і різною мірою стимулювати форми їхньої розумової діяльності.

Під час складання завдань необхідно, щоб у самостійних роботах використовувалися такі важливі форми розумової діяльності, як порівняння, зіставлення, узагальнення, пошук причинно - наслідкових зв'язків тощо.

Самостійна робота учнів спрямована на оволодіння навчальним матеріалом або його застосування без участі вчителя.

На уроках хімії ми використовуємо різноманітні завдання для самостійної роботи.

1. Робота з поняттями – учні виписують хімічні терміни з тексту

       параграфа, знаходять однокорінні слова. Це сприяє осмисленому 

       запам’ятовуванню.

2. Завдання на виявлення відповідності між поняттями та їх змістом.    Завдання підбираю із матеріалів ЗНО з хімії. Також пропоную учням   підготувати такі завдання самостійно.

Наприклад:

 - установіть відповідність між назвою органічної речовини та галуззю її використання.

                     Назва органічної               Галузь використання

 речовини

 1  бензен                               А  парфумерія і фармація

 2  гліцерол (гліцерин)       Б  розчинник

 3  метан                              В  пальне в побуті та промисловості

 4  фенол                              Г  виробництво пластмас

                                                   Д  консервант у харчовій промисловості

3. Скласти та заповнити таблицю

4. Складання логічних схем за текстом параграфа.

                 5. Завдання на встановлення правильної послідовності.

- Розташуйте елементи в ряд за збільшенням числа електронів на зовнішньому енергетичному рівні:

А – кальцій  Б – силіцій  В – натрій  Г - алюміній

        6. Виконання тестових завдань.

Під час перевірки робіт враховую повноту використання матеріалу, грамотність, логіку викладення. Самостійна робота дає можливість дитині знайти правильне рішення самому, розвиває вміння адаптуватись в певних умовах праці, відповідно, сприяє розвитку логічного мислення. Широке застосування самостійних робіт учнів на уроках дозволяє успішно виконати багато навчальних завдань: підвищити свідомість і міцність засвоєння знань; навчити використовувати отримані знання і вміння в житті; розвинути в учнів пізнавальні здібності, спостережливість, допитливість, творчу активність;  готувати учнів до того, щоб вони могли ефективно займатися самоосвітою після закінчення школи.

Уміння самостійно працювати – це те, чого учень повинен навчитися в школі. І перш за все, дитину треба навчити працювати з книгою, шкільним підручником. Наші учні краще працюють з комп’ютером, ніж з книгою. Діти читають мало, читають погано, їм складно зрозуміти зміст прочитаного. Тому важко розв’язати задачу, пояснити механізм того чи іншого хімічного процесу. Учені стверджують, що читання – це не проста навичка, а складний вид діяльності, що передбачає орієнтування у потоках інформації, сприймання та розуміння змісту тексту, його осмислення, засвоєння, а також подальше використання прочитаного у повсякденному житті, начальній та професійній діяльності для досягнення власних цілей. Розвиток мислення учнів залежить від характеру знань, а також від способу їх засвоєння. Тому я залучаю дітей до самостійної роботи з підручником та іншими посібниками як на уроці, так і при підготовці домашніх завдань. Робота з підручником буде ефективна тоді, коли в ній поєднуються репродуктивна і творча діяльність учнів з поясненням учителя і постановкою дослідів, уміле використання засобів наочності, виконанням вправ. Різноманітна робота з підручником на уроці (текстом, таблицями, ілюстраціями до теми) в поєднанні з дослідами допомагає учням не тільки глибоко осмислити зміст матеріалу, що вивчається, але і з’ясувати навчальні можливості підручника хімії – дидактичні та методичні. У старших класах обсяг самостійної роботи з підручником на уроці має бути більшим, а види роботи – різноманітніші та складніші.

Усі діти за своєю природою допитливі – це їх сутність, необхідно лише розвивати цю якість. Заздалегідь пропоную своїм учням підготувати повідомлення з теми наступного уроку. Але треба обов’язково використати додаткову літературу, а не тільки матеріал підручника. Добираючи приклади з літературних творів, треба враховувати, щоб вони були пов’язані з темою уроку, містили якомога менше сторонніх факторів. Повідомлення треба розповідати й намагатися зробити це цікаво. Залучаю дітей до такого виду самостійної роботи ще на початкових етапах вивчення хімії, коли вони приходять до мене в сьомому класі, поступово ускладнюючи завдання. Це допомагає сформувати мовні навички, побороти сором’язливість, поділитися своїми інтересами, сприяє розвитку комунікативних здібностей. Оцінювання такої роботи проводимо разом з учнями класу за певними параметрами: науковість, доступність, уміння розповісти не тільки зрозуміло, але й цікаво. Підвищують оцінку схеми, таблиці, малюнки, грамотне викладення матеріалу. До обговорення залучаю учнів класу, задаю запитання по матеріалу, який щойно прослухали. Така форма роботи теж є самостійною. Це розвиває увагу, слухову пам'ять, дисциплінує слухачів.

Одним із важливих методів формування творчих здібностей учнів, розвитку їх пізнавальної активності є гра. Процес навчання тут поєднується з процесом спілкування, активність дітей навіть перевищує активність учителя.

Призначення ігор у розвитку  пізнавальних процесів у школярів (уваги, сприйняття, пам’яті, спостережливості, кмітливості тощо) і закріплення знань, здобутих на уроках, полягає у тому, що увага учня має бути спрямована на ігрову дію, а при її здійсненні він виконує навчальне завдання. Гра сприяє максимальній активізації навчально – пізнавальної діяльності, що є показником ефективності уроку й роботи вчителя. Зацікавленість і задоволення – надзвичайно важливі психологічні ефекти гри. Дітей спочатку приваблює поставлене завдання гри, труднощі, які треба подолати, а потім радість відкриття, подолання перешкоди.

Сучасна педагогіка вбачає цінності гри як педагогічного методу перш за все в комплексі з іншими методами впливу, пов’язує її з управлінням з боку вчителя. Практика застосування ігор засвідчує, що гра має, крім позитивних аспектів впливу на учнів, ще й негативні, які проявляються в додаткових витратах часу на підготовку, відволіканні уваги на продуктивну діяльність, порушенні дисципліни та ін. Із цих причин вчитель схиляється до використання на уроках саме ігрових ситуацій.

Сюжети деяких ігрових ситуацій, які я пропоную дітям на уроках. Учні можуть підготувати  різноманітні домашні творчі завдання.

1. «Фантазери»

Цей прийом можна розглядати як окремий випадок «барона  Мюнхаузена». Учням пропонується підготувати домашнє завдання у формі складеного невеличкого оповідання з теми, в якому навмисно допущено не менше п’яти помилок.

На уроці учень перед класом читає свій твір, а завдання слухачів – помітити помилки. Визначення помилок може відбуватися в усній формі після кожного виступу, а можна запропонувати зробити це письмово в зошитах. Зошити зібрати та перевірити.

2. «Знайди зайвого»

На дошці записують в одній колонці поняття, в другій – його складові частини. Учень має з’єднати стрілками відповідні пари.

3. «Реклама»

Цю гру можна проводити індивідуально з учнями, у парах чи групах. За мінімум часу потрібно дати максимум інформації про запропонований об’єкт.

     4.  «Лабіринт»

Завдання – прочитати твердження. Якщо ви погоджуєтеся з ним, прямуйте за суцільною стрілкою, якщо не погоджуєтеся, виправте помилки й рухайтеся за пунктирною стрілкою. Серед наведених тверджень є як правильні, так і неправильні. Вони з’єднані між собою суцільними й пунктирними стрілками.

Таким чином, для підтримки активності учнів можна застосовувати різні прийоми й засоби навчання, було б лише бажання вчителя розвивати у дітей властиву їм пізнавальну потребу.

 Важливим засобом формування самоосвітньої компетентності учня є технологія «Навчання як дослідження». Дослідження забезпечує вищий рівень пізнавальної самостійності учнів; метод навчання, при якому  пізнавальна діяльність учнів за своєю структурою наближається до дослідницької діяльності вченого, який відкриває нові наукові знання; спосіб навчання шляхом самостійного «відкриття» знань учнями. Він охоплює всі елементи проблемного навчання:

1. виявлення проблеми (переведення її у форму конкретного запитання чи задачі), предмета дослідження;
2. аналіз умов, їх оцінювання, відокремлення відомого від невідомого;
3. висунення гіпотези чи припущень;
4. розробка плану вирішення проблеми;
5. виконання плану;
6. перевірка правильності дій та одержаного результату.

Серед нестандартних уроків (урок, структурний зміст і форма якого викликає інтерес в учнів і сприяє їхньому розвитку та вихованню) окреме місце посідає урок-дослідження. Урок-дослідження – це така навчальна форма, в якій домінує дослідницький метод вивчення матеріалу. Використання цього типу уроку зумовлене потребами суспільства, яке ставить перед школою завдання виховати творчу особистість, розвинути творчі задатки дітей, навчити їх мислити, здобувати знання самостійно й застосовувати їх на практиці. Дослідницький метод на уроках реалізується переважно в середніх та старших класах.

Сьогодні якість шкільної освіти визначається тим, наскільки випускники підготовлені до життя. Сучасна компетентна особистість повинна не лише мати необхідні знання, професіоналізм, високі моральні якості, вміти діяти адекватно в складних ситуаціях, застосовуючи знання й беручи відповідальність за певну діяльність, але й забезпечити собі належне місце на ринку праці, бути конкурентно-спроможною, мобільною.

На сьогоднішній день актуальною вважаю технологію «Навчання як дослідження», яка змушує учня самостійно здобувати знання, тобто формує самоосвітню компетентність. Адже завдання школи – підготовка підростаючих поколінь до активної життєвої діяльності; формування в них здатності орієнтуватися в життєвих проблемах і знаходити способи їх розв’язання.

Ще Конфуцій казав: «Жити – значить мати проблеми, вирішувати їх – значить рости інтелектуально». Вирішення проблем – це рух, незмінний супутник розвитку.

Виходячи з цього, я намагаюсь на уроках хімії поставити учня в умови дослідження. Звичайно, він (учень) є лише суб’єктивно самостійним дослідником, фактично ж учень нічого, з погляду суспільного знання не відкриває, та й праця його, хоч непомітно, скеровується вчителем.

Великий емоційний вплив на учнів мають зовнішні, яскраві ефекти демонстраційного експерименту. Вони добре запам’ятовуються і разом з тим сприяють засвоєнню виявлених закономірностей. Учні з цікавістю спостерігають такі досліди: горіння сірки,фосфору в кисні, взаємодію натрію з водою, забарвлені розчини тощо. Важливим чинником розвитку інтересу до хімічного експерименту є використання елементів зацікавлення. Найважливіші способи, як зацікавити учнів:

1. проблемний експеримент (експеримент-загадка, дослід з несподіваним результатом);
2. введення елементів гри;
3. імітація художньої творчості (хімічна «фотографія»);
4. моделювання виробничих і природних процесів (вогнегасник, «вулкан», «фонтан» тощо). 

 Техніка виконання дослідів має бути досконалою. Кожний дослід учитель повинен докладно пояснювати, мова має бути яскравою, образною та хімічно грамотною.

     У час Інтернет-технологій багато аспектів нашого життя переноситься в мережу, прискорюючи тим самим темпи розвитку інформаційного суспільства і долаючи географічні бар’єри. Не стала виключенням і освіта. Зараз вже не обов’язково знаходитись поруч із викладачем, вчителем. Вже давно існує заочна форма навчання студентів ( але в школах таке ще не практикується).

Дистанційне навчання дозволяє реалізувати такі принципи:

• доступність навчання, а саме подолання фізичних обмежень людини, розширення аудиторії учнів;
• індивідуальна спрямованість навчання, створення комфортних умов для школярів і вчителів, урахування індивідуальних психологічних особливостей (сприйняття, пам’яті, мислення), індивідуальний темп навчання;
• соціалізація навчання, урахування особистісно-комунікативних особливостей учнів [7].

На мою думку, реалізація дистанційного навчання є корисним, оскільки воно дозволить розв’язати низку завдань, які можна сформулювати так:

• забезпечення доступності різноманітних навчальних ресурсів;
• здобування загальної і професійної освіти в зручній, адекватній і відповідній формі для того, хто навчається;
• важливість для психологічного розвитку дитини – його залучення в систематичну навчальну діяльність під безпосереднім керівництвом дорослого, процес володіння культурою і соціалізація проходять за допомогою вчителя;
• розвиток творчих та інтелектуальних здібностей дитини за допомогою відкритого і вільного використання всіх освітніх ресурсів і програм, у тому числі, доступних в Інтернеті;
• організація дозвілля, відпочинку і розвитку;

Основними перевагами дистанційного навчання є: екстериторіальність, синхронний і асинхронний режими взаємодії учасників навчального процесу: викладач – учень, учень – учень, учень – навчальна група; можливість залучення до навчання спеціалістів із певних галузей; одночасне з вивченням інших предметів практичне засвоєння інструментів ІКТ – створення додаткових умов для впровадження ІКТ в освітні системи тощо.

Сучасна освіта вимагає зміни стереотипів, поглядів, методів і прийомів навчання. Вимоги ставлять перш за все до вчителя: бути творчим, креативним, гнучким, адаптуватися до вимог сьогодення, сучасних дітей та батьків, європейського напрямку в освіті, при цьому давати ґрунтовні знання на цікавих уроках. Форми і методи, більш чи менш вдалі, обирає для себе кожен учитель сам. Тож яким має бути урок хімії?

Особисто для мене - це перш за все - урок, на якому діти отримують знання.

На мою думку, найкращій оптимізації та гуманізації навчання сприяють прості, доступні й цікаві форми і методи навчання. Вони є і в особистісно-орієнтованому навчанні, і в інтерактивному навчанні, суб’єктивному навчанні, у проблемному навчанні. Учитель має обрати такі форми й методи та методичні прийоми чи вправи, які найкраще підходять саме до конкретного уроку, класу, дитини.

Для себе я виділяю такі основні напрямки:

I - учитель повинен досконало знати навчальний матеріал;

II - уроки повинні стати засобом активізації розумової діяльності, спонукати до самоосвіти;

III - урок повинен розвивати життєві компетентності, мати практичну спрямованість.

Для успішного виконання поставлених освітніх завдань важливе значення має самоосвіта вчителя як один зі шляхів неперервної освіти, постійного оновлення фахових і методичних знань. Самоосвіта передбачає індивідуальну і переважно самостійну діяльність педагогічних працівників з питань підвищення їх особистого рівня професійної компетентності. Доречно згадати слова Г.Сковороди: «Довго сам учись, якщо хочеш вчити іншого».

Для мене важливо, щоб мої учні отримали міцні знання, були впевнені у собі, вірили у власні сили і здібності. На кожному уроці формую у них розуміння того, що без напруженої систематичної праці неможливо досягти успіху, прищеплюю школярам інтерес до творчих пошуків, розвиваю в них логічне мислення, виховую бажання шукати нові, кращі шляхи розв’язання життєвих проблем, виконання дорученої справи. Школою освіта не закінчується, а починається. Не самі знання мають бути метою школи, а учень, який вважає знання, інтелект, духовний розвиток цінностями.

Проведення відкритих уроків

Конспекти відкритих уроків наведено в додатках

Публікації

1.Хімія «Основа»№23 2009р бінарний урок «Оксиген –хімічний елемент і кисень –проста речовина» бінарний урок для 7 класу

2.Хімія «Шкільний світ» №34 2009р. «Глюкоза» урок 11 клас

3. .Хімія «Шкільний світ» №32 2008р. «Хлоридна кислота» урок-подорож 8 клас

4.   Участь у  Всеукраїнській конференції  «Перспективи розвитку освіти   і суспільства в парадигмі синергетичного мислення .» жовтень 2013. стаття «Самоорганізація особистості на уроках хімії»

5.Участь у  Всеукраїнській конференції «Дистанційне навчання в контексті розвитку синергетичного мислення» стаття «Запровадження дистанційної форми навчання у викладанні хімії» жовтень 2014

 6. методична розробка завдання для тематичного оцінювання для 11 класу рівня стандарт(затверджено міським МК)

Участь в конкурсах

1.Участь у конкурсі «Сучасний урок» ( посіла ІІІ місце)

2.Участь у конкурсі , що проводить СЮН  ,науково –дослідницьких спостережень на тему «Визначення якості води» ( робота учня посіла І місце на обласному етапі та учениця була учасником ІІІ етапу)

Виступи на міських мо

1.виступ на мо вчителів хімії «Основні етепи соціалізації на уроках    хімії»(2013-2014 н.р.) .

2.Формування екологічної культури учнів основної школи в процесі вивчення природничих наук.(2014-2015 н.р.)      

 3.виступ на педагогічних краєзнавчих читаннях «Видатні пам*ятки Херсонщини через призму природничо-математичних дисциплін» на тему «Використання природних багатств Херсонщини» ( листопад 2014р.)

Майстер-класи

1. майстер-клас «Науково-дослідницька діяльність  як засіб соціалізації учнівської молоді в сучасному просторі .» (Гайдучик Н.А. )

2. майстер-клас « Формування наукової картини світу через перетин       природничо- математичних наук» ( Стеблина А. М.) (2013-2014 н.р.);    

  3.майстер-клас (Курпієв С.Є.) (2014-2015 н.р.);

Громадська діяльність  Беру участь у роботі громадської організації «Жінки за майбутнє» (нагороджена подякою)

Дозвілля

Хобі- пасіка та рукоділля

Спортивні захоплення- фітнес та бальні танці

Кабінет хімії

План роботи кабінету на 2014-2015 н.р.